Mission to Mars (2000)
Історичний та виробничий контекст
Створення «Місії на Марс» — один із найяскравіших прикладів явища «фільмів-близнюків» у Голлівуді. Наприкінці 1990-х років розгорнулася запекла гонка між студіями Walt Disney та Warner Bros. за право випустити перший масштабний фільм про висадку людини на Червону планету. Поки Warner Bros. розробляли «Червону планету» з Велом Кілмером, Disney форсували виробництво свого проєкту, щоб випередити конкурентів на вісім місяців. Спочатку фільм замислювався як масштабна кіноадаптація класичного атракціону Діснейленду та промо-платформа для майбутнього атракціону Mission: SPACE в Epcot. Для надання проєкту художньої солідності Disney найняли культового режисера Браяна Де Пальму («Обличчя зі шрамом», «Місія нездійсненна», «Недоторканні»).
Очікування: Спроба створити нову «Космічну одіссею 2001 року»
Студія Disney очікувала грандіозний, візуально приголомшливий науково-фантастичний епос для чотирьох квадрантів глядацької аудиторії, який домінуватиме у весняному світовому бокс-офісі. Проте призначення Браяна Де Пальми — режисера, відомого похмурими, цинічними та психологічно напруженими трилерами — постановником сентиментальної сімейної наукової фантастики з рейтингом PG-13 спричинило фундаментальний творчий дисонанс, що викликало серйозне занепокоєння керівництва Disney ще під час роздування бюджету.
Прокатні змагання та конкуренти
Касова битва: Весняний старт на вершині та нищівний крах перед конкурентами
Світовий прокат: Відторгнення європейських та азійських ринків
Фільм заробив $60,9 млн у Північній Америці (54.9%) та лише $50,1 млн на міжнародних ринках (45.1%). Міжнародний кінопрокат, який зазвичай рятує дорогі американські науково-фантастичні блокбастери, практично повністю відкинув повільний філософський темп картини, внаслідок чого фільм зазнав колосальних збитків.
Цільова аудиторія: Фатальний розкол між поціновувачами хард-сайфаю та сімейним глядачем
Маркетинг продавав фільм сімейній аудиторії та шанувальникам реалістичного космічного виживання в дусі «Аполлона-13». Проте повільний науковий вступ відлякав підлітків, які шукали екшну, а раптовий перехід у метафізичну казку про марсіанських прабатьків у фіналі розчарував фанатів жорсткої наукової фантастики, зруйнувавши будь-яку лояльність аудиторії.
Маркетингова кампанія: Приховування інопланетян і танці в невагомості
Трейлери та постери Disney подавали картину суворо як реалістичний космічний трилер про порятунок першої людської експедиції на Марс. Студія навмисно повністю приховувала весь третій акт, де з'являються високорозвинені інопланетяни, які засіяли життя на Землі. Коли глядачі в кінотеатрах зіткнулися з різким переходом від реалізму до філософської комп'ютерної притчі, виник ефект обманутих очікувань, що вбило сарафанне радіо. Окремим об'єктом насмішок у поп-культурі стала сцена танцю астронавтів у невагомості під пісню гурту Van Halen «Dance the Night Away», яку реклама намагалася подати як доказ «веселого» духу фільму.
Продюсерський штаб: Амбіції Disney та Spyglass Entertainment
Виробництво очолив досвідчений продюсер Том Джейкобсон («День бабака») у співпраці з керівниками Spyglass Entertainment Гарі Барбером та Роджером Бірнбаумом. Студія виділила рекордні ресурси, сподіваючись запустити нову прибуткову космічну франшизу, але втратила контроль над художньою цілісністю матеріалу.
Вторинний ринок: Слабкий слід на VHS та DVD
На відміну від багатьох інших комерційних невдач у жанрі фантастики (таких як «Крізь горизонт» чи «Цілковита пітьма»), «Місія на Марс» не зуміла здобути потужного культового статусу на DVD та VHS. Суперечливий фінал та розгромні відгуки критиків суттєво обмежили попит на домашніх носіях, повернувши лише малу частку багатомільйонних втрат.
Культурний слід та «Марсіанське прокляття» Голлівуду
Катастрофічний провал «Місії на Марс» та «Червоної планети» у 2000 році породив знаменитий голлівудський забобон — так зване «Марсіанське прокляття». Протягом наступних півтора десятиліття студійні боси вважали будь-які фільми про Марс фінансовою отрутою (страх, який підтвердився катастрофою диснеївського «Джона Картера» у 2012 році). Прокляття було знято лише у 2015 році шедевром Рідлі Скотта «Марсіянин». Попри загальну невдачу, кінознавці досі вивчають технічну майстерність Де Пальми: довгі плани без монтажних склеєк, використання роздільної діоптрії та моторошну, абсолютно беззвучну сцену мікрометеоритного пробиття обшивки корабля.
Нагороди та премії: Номінація на «Золоту малину» проти захисту французьких інтелектуалів
Американська кіноакадемія повністю проігнорувала фільм, проте він отримав увагу на протилежних полюсах кінокритики. Браяна Де Пальму було номіновано на антипремію «Золота малина» за найгіршу режисуру. Водночас авторитетний французький кіножурнал Cahiers du Cinéma включив «Місію на Марс» до своєї десятки найкращих фільмів 2000 року, захоплюючись візіонерською роботою камери та поетичною оповіддю Де Пальми.
Цікаві факти та за лаштунками
• [Конспірологія] Обличчя на Марсі: Центральний сюжет фільму базується на реальному знімку станції «Вікінг-1» 1976 року в регіоні Кідонія, який нагадував гігантське кам'яне людське обличчя. У 2001 році апарат Mars Global Surveyor зробив знімки у високій роздільній здатності, довівши, що це звичайна вивітрена гора, що назавжди поховало 90-ну конспірологію.
• [Музика] Шедевр Морріконе: Легендарний Енніо Морріконе створив для фільму одну з найвеличніших симфонічних партитур свого пізнього періоду. Навіть критики, які розгромили стрічку, одностайно визнали саундтрек безумовним шедевром космічної кіномузики.
• [Атракціон] Зв'язок з Epcot: Фільм створювався як основа для грандіозного атракціону Mission: SPACE у парку Epcot Walt Disney World. Попри касовий крах картини, сам симулятор був відкритий у 2003 році і став однією з найпопулярніших технологічних локацій парку.
Підсумки та спадщина
[object Object]